Застосування стороною захисту практики європейського суду з прав людини при апеляційному оскарженні ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу

Аналізуючи розвиток сучасного кримінального процесуального права України, безперечно, неможливо залишити поза увагою позитивний вплив практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ). Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) [1] принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ. Правові позиції, сформульовані у цих рішеннях, мають обов’язково враховуватись судами України. В результаті тривалого і динамічного («живого») тлумачення Конвенції про захист прав і основоположних свобод Євросуд сформулював низку правоположень, які охоплюються верховенством права. Серед них основним є забезпечення права людини на справедливий суд. Це право відповідно до названої Конвенції та інтерпретації його Євросудом включає: 

а) право на гарантований доступ до суду;
б) право на законного компетентного і безстороннього суддю;
в) право викласти свою позицію в суді;
г) право на ефективні засоби юридичного захисту в суді;
д) право на справедливий судовий розгляд;
е) право на презумпцію невинуватості  у кримінальному провадженні;
є) право на розумний строк розгляду справи;
ж) право на відкритий розгляд справи (за винятком обумовлених випадків) [2,41].

Питання застосування практики ЄСПЛ в кримінальному процесі вивчали О.І. Тищенко, О.Г. Яновська, С.Г. Пепеляєв, В.Г. Уваров. Разом з тим, ми вважаємо, що відсутність чіткого наукового впорядкування  рішень ЄСПЛ за правовими висновками, які містяться в них щодо того чи іншого процесуального питання, ускладнює їх застосування на практиці.

На нашу думку, недосконалість чинного  вітчизняного кримінального процесуального законодавства зобов’язує звертатись до практики ЄСПЛ на всіх стадіях кримінального провадження. Не є винятком і стадія досудового розслідування. Ми дійшли висновку, що для сторони захисту особливо важливо використовувати правові висновки ЄСПЛ під час апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу. Адже, саме під час досудового розслідування кримінального провадження вкрай вразливими є основні конституційні права і свободи підозрюваного, які можуть бути незаконно порушені.

Здійснення ефективного судового контролю в разі взяття особи під варту вважається, відповідно до системи Європейської конвенції, необхідним не лише для забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, але також для того, щоб убезпечити від можливого неналежного поводження за обставин, коли особа є особливо вразливою. Отже, п. 3 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини (надалі – Європейська конвенція) передбачає обов’язкову та невідкладну судову перевірку підстав для позбавлення свободи після первинного затримання й взяття під варту підозрюваного в злочині. В п. 4 ст. 5 міститься вимога, щоб утримувана під вартою особа мала реальну можливість оскаржити законність позбавлення її волі. При цьому має бути враховано дотримання багатьох специфічних умов, з тим, щоб забезпечити їхню ефективність – як в процесі здійснення процедури кримінального розгляду, так і після її завершення [3,19].

Чинний КПК України містить низку прогалин, які стосуються підстав та порядку обрання міри запобіжного заходу під час досудового розслідування кримінального провадження. Це, в свою чергу, призводить до певних складнощів для сторони захисту в нормативно – правовому обґрунтуванні апеляційної скарги, поданої на ухвалу слідчого судді про застосування  відносно підозрювано запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Ми вважаємо, що саме в рішеннях ЄСПЛ викладені ґрунтовні процесуальні роз’яснення і основоположні правові висновки щодо  забезпечення прав і свобод підозрюваного під час обрання щодо нього міри запобіжного заходу.

Проаналізувавши  рішення ЄСПЛ, ми дійшли висновку, що наявність сумнівів і недоведеності щодо того чи іншого факту, на який вказує сторона обвинувачення, обґрунтовуючи подане клопотання про застосування запобіжного заходу, є безперечною підставою для його відхилення слідчим суддею.

Варто підкреслити, що європейський шлях розвитку України неможливий без належного врегулювання вітчизняним законодавством питань захисту  основних прав і свобод особи, в тому числі і під час досудового розслідування кримінального провадження. Безумовно, значним кроком в цьому напрямку стало визнання практики ЄСПЛ джерелом права в Україні. Вкрай важливо, на наш погляд, є те, що винесення судових рішень щодо обрання запобіжного заходу, які суперечать висновкам, викладеним в рішеннях ЄСПЛ, є не лише підставою для скасування таких рішень судом вищої інстанції, а й обгрунтованою підставою для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. При цьому, як показує вітчизняна судова практика, прослідковується позитивна тенденція частішого  застосування як судами першої, так і судами апеляційної інстанції практики ЄСПЛ.

Таким чином, ми дійшли висновку, що недосконалість  кримінального процесуального законодавства України щодо питання  врегулювання порядку застосування до підозрюваного запобіжного заходу, норми КПК України та  положення Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», якими практика ЄСПЛ визнається джерелом права України, - все це зобов’язує сторону захисту більш  активно використовувати правові висновки, викладені в рішеннях ЄСПЛ, в тому числі і  під час апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Проаналізувавши вітчизняну судову практику за останній період, ми дійшли висновку, що прослідковується позитивна тенденція частішого  застосування як судами першої, так і судами апеляційної інстанції практики ЄСПЛ під час вирішення питання щодо обрання міри запобіжного заходу. Проте, на нашу думку, значною перешкодою в цьому є відсутність в Україні належного наукового впорядкування рішень ЄСПЛ за критерієм викладених в них правових висновків. В зв’язку з цим, доцільно провести відповідне узагальнення практики ЄСПЛ на державному рівні.

ЛІТЕРАТУРА

1. 

Кримінальний процесуальний кодекс України.  Закон від 13.04.2012 № 4651-VI // База даних «Законодавство України» /ВР України. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 (дата звернення 15.11.2016).
2.  Науково – практичний коментар до Кримінального процесуального кодексу України 2012р. / ред. рада: В. Г. Гончаренко (голова) та ін. Київ, 2012. 1224с.
3.  Джеремі МакБрайд. Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес. Київ. «К.І.С.», 2013. 576с.