Обрання стороною захисту порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування кримінального провадження

Прийняття слідчим, прокурором, слідчим суддею незаконних і необґрунтованих процесуальних рішень, здійснення ними процесуальних дій, які порушують права учасників кримінального провадження, зокрема, підозрюваного і обвинуваченого, процесуальна бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, ігнорування ними клопотань підозрюваного, обвинуваченого перешкоджають досягненню завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК), захисту прав і законних інтересів підозрюваного і обвинуваченого. Одним із важливих процесуальних засобів усунення такої неправомірної процесуальної поведінки слідчого, прокурора, слідчого судді є право підозрюваного, обвинуваченого на оскарження рішень, дій та бездіяльності зазначених осіб [1,148]. Відповідно до ст. 24 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Забезпеченню реалізації права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності органів, які ведуть кримінальне провадження, слугує насамперед стадійна побудова провадження. Оскарження можливе як на окремій його стадії, у якій вирішується скарга, так і на наступній. У стадії досудового розслідування, де найбільш чутливо зачіпаються права, свободи та інтереси осіб, оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування та прокурора можливе з використанням двох порядків – відомчого і судового [1, 90].

Варто підкреслити, що п. 16 ч. 3 ст. 42 КПК України прямо встановлює право підозрюваного, обвинуваченого на оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом.  Главою 26  КПК України законодавець регламентував судовий порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, прокурора під час досудового розслідування в той час, як відомчий порядок оскарження нормативного закріплення не отримав. Але те, що таке процесуальне право у сторони захисту існує, можна стверджувати на підставі наступного:

по – перше, п. 7 ч. 2 ст. 36 КПК України встановлено, що  прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений скасовувати незаконні та необґрунтовані  постанови слідчих;

по – друге, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 39 КПК України, керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущень слідчим;

по – третє, ч. 6 ст. 36 КПК України уповноважує Генерального прокурора України, першого заступника, заступника Генерального прокурора України, прокурора Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурорів міст і районів, районів у містах, міжрайонних та спеціалізованих прокурорів, їх перших заступників і заступників при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та підпорядкованих прокурорів у межах строків досудового розслідування, передбачених статтею 219 цього Кодексу;

по – четверте, ст. 308 КПК України закріплює право підозрюваного, обвинуваченого на оскарження прокурору вищого рівня недотримання  розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування.

Таким чином,  сторона захисту під час досудового розслідування кримінального провадження наділена процесуальним  правом оскаржити рішення, дії чи бездіяльність слідчого або керівнику органу досудового розслідування, або прокурору, який здійснює повноваження прокурора в кримінальному провадженні,  або слідчому судді. Прокурору вищого рівня також можуть бути оскаржені незаконні та необґрунтовані постанови слідчого, а також бездіяльність слідчого, що мала місце у вигляді  недотримання  розумних строків останнім під час досудового розслідування. В разі оскарження  рішень, дій чи бездіяльності прокурора сторона захисту  має право обрати,  кому подати відповідну скаргу: прокурору вищого рівня чи  слідчому судді. При цьому необхідно звернути увагу, що прокурору вищого рівня можуть бути оскаржені лише незаконні та необґрунтовані постанови прокурора, а також його бездіяльність у вигляді  недотримання  розумних строків під час досудового розслідування. Законодавець чітко не закріпив в КПК України, які процесуальні рішення за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого можуть бути прийняті прокурором, що здійснює процесуальне керівництво  досудовим розслідуванням. Спираючись на перелік повноважень прокурора, встановлених ч. 3 ст. 36 КПК України, можна зробити висновок, що прокурор має процесуальні повноваження за результатами розгляду поданої скарги скасувати незаконну постанову слідчого, зобов’язати слідчого вчинити певні процесуальні дії чи дати вказівки припинити незаконні дії. Прокурор вищого рівня відповідно до ч. 6 ст. 36 КПК України має право скасувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та підпорядкованих прокурорів у межах строків досудового розслідування, передбачених статтею 219 цього Кодексу. Згідно ч. 2 ст. 308 КПК України прокурор вищого рівня в разі наявності підстав для  задоволення скарги зобов’язаний надати відповідному прокурору обов’язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень.

Отже, в разі прийняття стороною захисту під час досудового розслідування рішення щодо процесуальної необхідності та доцільності оскарження незаконних рішень, дій чи бездіяльності  слідчого, прокурора, які  порушили права та інтереси підозрюваного, обвинуваченого, вкрай важливо обрати найбільш ефективний порядок оскарження – відомчий чи судовий. На нашу думку, захисник зобов’язаний дуже зважено і відповідально підходити до вирішення зазначених процесуальних питань. Від правильності таких тактичних рішень залежить рівень правової допомоги, яку він надасть підозрюваному, обвинуваченому. Ми додержуємось тієї точки зору, що судовий спосіб є більш ефективним. Адже законодавець в  главі 26 КПК України  встановив порядок подачі скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, процедуру та строки її розгляду слідчим суддею, закріпив перелік процесуальних рішень, які можуть бути прийняті за результатами розгляду скарги. В той час, як  порядок та строки розгляду прокурором, який здійснює процесуальне керівництво, скарги,  поданої стороною захисту на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, питання щодо строків та порядку прийняття прокурором вищого рівня рішення про скасування незаконних та необґрунтованих постанов слідчого, підпорядкованого прокурора в КПК України не врегульовані. Це, на нашу думку, може стати підставою для процесуальних зловживань з боку осіб, уповноважених розглядати скаргу, чим порушити права та інтереси скаржника. Проте, ми вважаємо, що така процесуальна прогалина є невипадковою.  Законодавець таким чином підкреслив важливість значення судового контролю під час досудового розслідування кримінального провадження. В такий спосіб, на нашу думку, в КПК України знайшло відображення рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп щодо неконституційності положень, які унеможливлювали розгляд судом на стадії досудового слідства скарг на постанови слідчого, прокурора.  Реалізація стороною захисту права на оскарження слідчому судді рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування гарантує отримання рішення за скаргою, яке буде незалежним від позиції сторони обвинувачення. Судовий контроль забезпечує підозрюваному, обвинуваченому більш об’єктивне, неупереджене і законне досудове розслідування.

Список літератури:

• Науково – практичний коментар до Кримінального процесуального кодексу України 2012р. / [за заг. ред. В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумила].- К.: 2012.-1224с.