Право сторони захисту на оскарження рішень, дій чи бездіяльності процесуальних осіб на стадії відкриття матеріалів кримінального провадження.
Актуальність теми дослідження обумовлена застосуванням законодавцем в Кримінальному процесуальному кодексі України (далі – КПК України) двох різних за змістом процесуальних понять, а саме: «закінчення досудового розслідування» та «завершення досудового розслідування». В зв’язку з цим доцільно визначити межі стадії досудового розслідування кримінального провадження, в рамках яких сторона захисту наділена правом на оскарження рішень, дій чи бездіяльності процесуальних осіб.
Глава 26 КПК України встановлює підстави, порядок та строки оскарження рішень, дій чи бездіяльності процесуальних осіб під час досудового розслідування кримінального провадження, наділяючи таким правом в тому числі і сторону захисту. Відповідно до ст. 42 КПК України, особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, набуває право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України. Тобто, момент набуття стороною захисту права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності процесуальних осіб під час досудового розслідування законодавець закріпив, але залишається спірним і належним чином не врегульованим питання щодо визначення моменту припинення права на таке оскарження у підозрюваного.
Згідно ст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Проаналізувавши гл. 24 КПК України, можна дійти висновку, що формами закінчення досудового розслідування є такі дії прокурора:
1) закриття кримінального провадження;
2) звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
3) звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Ст. 283 КПК України закріплює обов’язок прокурора внести відомості про закінчення досудового розслідування до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таким чином, відкриття матеріалів стороною обвинувачення і завершення досудового розслідування відповідно до ст. 290 КПК України не є формою закінчення досудового розслідування в розумінні ст. 283 КПК України. На нашу думку, це наділяє сторону захисту під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, але до вчинення прокурором однієї з дій, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК України, правом на оскарження рішень, дій чи бездіяльності процесуальних осіб, які мали місце під час досудового розслідування.
Ми вважаємо, що вкрай важливо чітко визначити і законодавчо закріпити момент, до якого сторона захисту має процесуальну можливість захистити права та інтереси підозрюваного шляхом оскарження рішень, дій чи бездіяльності процесуальних осіб, які мали місце під час досудового розслідування. Як показує практика, ознайомлюючись з матеріалами досудового розслідування, дуже часто стороні захисту стає відомо про численні постанови слідчого, прокурора, якими були порушені права та інтереси підозрюваного і які останній не отримував. В такому випадку, на наш погляд, доцільно скористатись правом на оскарження, спираючись на ч. 1 ст. 304 КПК України, згідно якої якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, то строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії, а також на ч. 3 ст. 395 КПК України, відповідно до якоїдля особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення; якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. При цьому також можуть бути оскаржені стороною захисту дії та бездіяльність слідчого, прокурора, строк на оскарження яких не пропущено. В разі пропущення такого строку сторона захисту повинна при подачі скарги порушити питання про поновлення цього строку.
На підставі вищевикладеного ми дійшли висновку, що до вчинення прокурором однієї з дій, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК України, сторона захисту навіть під час або після ознайомлення з матеріалами досудового розслідування на підставі ст. 290 КПК України не позбавлена права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності процесуальних осіб, якими порушені права та інтереси підозрюваного і які стали відомі стороні захисту під час відкриття матеріалів кримінального провадження. При цьому не варто залишати поза увагою ч. 1 ст. 305 КПК України, згідно якої подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, прокурора. Таким чином, прокурор наділений процесуальним правом закінчити досудове розслідування після відкриття стороні захисту матеріалів досудового розслідування, навіть якщо підозрюваний скористався правом на оскарження. На нашу думку, така прогалина законодавства обмежує право особи в доступі до правосуддя під час досудового розслідування та потребує внесення відповідних змін до КПК України. Адже відкриття матеріалів кримінального провадження стороною обвинувачення не позбавляє підозрюваного процесуальної можливості захистити свої права та інтереси шляхом оскарження рішень, дій чи бездіяльності процесуальних осіб.
